Чому підлітки чинять необдумано й що з цим можна зробити батькам та в школі

Говорить Світлана Ройз: Я відстежила сезонність хвиль тривоги і страшних новин про підлітків. Спогади у Фейсбуці саме в ці дні піднімали матеріали про паніку, синіх китів, ризиковану поведінку підлітків у 2017–19 роках.

Коли щось загрожує життєвості, безпеці, особливо наших дітей – природно панікувати. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії. Але під час паніки ми точно обираємо не конструктивні дії. Ми суб’єктивні.

Мене позначають у постах у батьківських групах, і приходять повідомлення від батьків і вчителів із запитаннями, на які в мене немає однозначної відповіді: як напевне уберегти дітей від страшних виборів?

Пошукаймо відповіді разом.

1. Синдром Вертера (пошукайте, будь ласка, інформацію про це). Чим докладніше, активніше, “більш насиченою” буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ – тим більше буде провокуватися подібна поведінка. Причому, саме в тій віковій категорії, саме в того типу, який описують у новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства “смачною”. Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість “послідовників”. Пошукайте їх, будь ласка. Я дуже сподіваюся на відповідальність ЗМІ.

2. Якщо прямо зараз сталася критична ситуація – говорити про неї з дітьми має не “зовнішній експерт”, а ті, хто дітям близькі, ті, кому вони довіряють. Ті, хто можуть розділити їхні почуття. Їм важливо відреагувати – на страх, провину, злість (у кінці тексту запропоную конкретні дії). Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію і що ви відчуваєте…

3. Забороняти соцмережі, гаджети – марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.

4. Я зараз уважно вивчаю тему депресії і статистику щодо депресивних розладів у світі. Ризик депресій вище в дівчат-підлітків (і в жінок) у всьому світі. Самооцінка в дівчат більш “вразлива”.

 

ЩО НАМ ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ ПРО ПІДЛІТКІВ

·         Це час “пустелі отроцтва”. У якій страшно, у якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги, підлітковому віку властивий стан “емоційної обнулення”. Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, у якій ми би відчували реалізацію. Але в підлітків часто за нею йде прояв румінації (нав’язливих думок): незадоволеності, злості, болючої туги. Цього стану болісної туги діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися, – шрамування. Біль фізичний затуляє біль емоційний. Витримати фізичний біль може бути легше, ніж душевний.

·         Це час суб’єктивного переживання тотальної самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, яка дорослішає, не може спертися на внутрішню територію (і все, що її стосується, включно з батьками) – саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Вона шукає опори, схвалення, визнання “зовнішньої”. Саме тому їм так важливо крикнути у світ: “А Я..” (у Тік-Тоці, Інстаграмі тощо). Але частіше вдається: “А в мене…”. Вийшовши з підліткового віку в здоровому стані вони прийдуть до СИЛИ Індивідуальності.

·         Запитання підліткового віку: “хто я?”, “що я можу?”, “на що можу вплинути?”, “як далеко поширюється моя влада?”, “що я можу витримати?”. Як ми можемо в усьому цьому допомогти:

– багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати “потужності”, і це особливість цього покоління). Їм важливі “швидкі проєкти”: кулінарія, проєктні табори, обмежені в часі проєкти, “тренінги вихідного дня”;

– їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування – настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість, навчальні проєкти, курси програмування, шашки-шахмати, фото-майстерні, створення мультфільмів. Це прирівнюється до психотерапії;

– якщо вам вдасться залучити їх до музики – хоч барабани, укулеле – це вплив на “внутрішню ритмізацію”, це “кондиціонер” для їхньої розпеченої лімбічної системи. Є таке правило: школи, у яких є хор і театр, – у меншій зоні ризику щодо булінгу;

– відчуття важливості необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в спільноту (школи, класу, району…), волонтерство, тьюторство, соціальні проєкти. Навіть діти 4 класу можуть проводити майстер-класи в першокласників (потрібно тільки продумати, як цього досягати в умовах карантину);

– привчання до рефлексії – сторітелінг, написання есе, літературні гуртки, читання. Зробімо читання модним;

– майндфулнес, медитації, візуалізації: усе це – гальмівна система під час збудження. Ці практики допомагають “вижити в пустелі”;

– здорова критичність – будь-які логічні ігри, “Що? Де? Коли?”, проєкти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, знову-таки – програмування, шахи-шашки;

– в арттерапії в роботі з підлітками ми використовуємо тему лабіринту: проходження лабіринтів-квестів, малювання лабіринтів. Ми привчаємо до відчуття, що вихід є. Логічний. Безпечний. У життя.

·         Завдання підлітків – перейти на “своє внутрішнє харчування”. Для цього потрібно відокремитися від “харчування маминого”. У всіх сенсах. Від харчування емоційного, від залежності від найбільш значущої фігури (часто це проявляється буквально – у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім’ї, готується мамою, знецінення мами і її ролі). Якщо дитина заявила, що буде вегетаріанцем/-кою – попросіть навчити вас нових страв (і компенсуйте те, що вважаєте важливим, вітамінами).

·         “Будьте зі мною – відпустіть мене” – постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас: “Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш, “спираючись на мою силу”, рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися й на мене покластися”. Це дуже складно. Бути батьками підлітка – випробування.

·         Ми пам’ятаємо, що на рівні фізіології відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантаження і стан “це неможливо контролювати”. Гормональні перебудови, зростання стоп, зміна зросту, усіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік – саме час для онлайн-курсів зі стилю, макіяжу, освоєння сценічної ходи та ін. І, звісно, спорту.

·         Процеси, що відбуваються в мозку: префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінювання ризиків) і лімбічна система (що відповідає за переживання, формування емоцій) у підлітковому віці абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи й неможливість гальмування (через незрілість префронтальної кори й недостатність зв’язків) дитина моментально спалахує в разі будь-якої (уявної) небезпеки. Саме лімбічна система жадає ризику. А префронтальній корі не вистачає сили її зупинити.

 

 

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ

Нам важливо дати можливість підлітку “скинути збудження” (раптом – вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, “лазерні бої”, будь-які псевдо-агресивні ігри).

У позитивній психотерапії є красива модель балансу або “ромб балансу”. Уявіть ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя:

·         тіло (здоров’я, харчування, спорт, гігієна, сон…);

·         контакти (спілкування, близькість, сім’я, друзі…);

·         реалізація (діяльність, навчання, робота…);

·         сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності).

В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначними, але в реальному – якийсь кут може бути “відтягнутим”, перевантаженим, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який “виділяється”, а продумати, як збільшити інші. Це стосується й дітей, і дорослих.

 

ЩО МОЖНА РОБИТИ В ШКОЛІ

Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії Маріанни Ільченко, розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом.

Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. Йому ставить завдання: розробити інструменти “кризового реагування” в складних ситуаціях у класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група розв’язує своє завдання, можливо – пропонується кілька тем, у яких група шукає відповіді:

– Як зрозуміти, що однокласнику / другу погано?

– Що я роблю, коли мені погано?

– Як розрізнити “небезпечну інформацію”, які правила безпеки в інтернеті працюють?

– До кого можна звернутися по допомогу?

– Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію, – як важливо вчинити?

– Що мені допомагає (заспокоїтися…)?

– Що ми робимо в класі, щоби підтримувати одне одного?

Дорослій людині важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити це має той, кому діти довіряють.

Пошук відповідей, робота в групі – уже стає “виходом із лабіринту”.

Усіх дорослих я питаю: “Коли ваша дитина вам і з вами усміхалася? Чи дозволяєте ви дитині вас чогось навчити? Яка улюблена страва вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви її любите, що вона для вас важлива?”.

Нехай наша любов буде для дітей очевидною. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. І нехай нам буде за них спокійно.

Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня

 

 

НУШ РЕКОМЕНДУЄ: 36 КНИГ, ЯКІ ПОТРІБНО ПРОЧИТАТИ СУЧАСНОМУ ВЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ

Цей список був опублікований на сайті “Нової української школи” під тегом # книгоНУШ. Але якщо бути чесними, то імплементація шкільної реформи залежить не тільки від вчителів, а й від батьків. Нам усім разом треба розвиватися, вчитися і бути підтримкою один одному. Для початку важливо навчитися говорити однією мовою. Тому необхідно ввести всіх учасників освітньої системи в єдине ціннісне і культурне поле. У цьому допоможуть книги.

Саме тому ми публікуємо список кращих книг із розвитку, саморозвитку і виховання на нашому сайті. Давайте читати заради блага наших дітей.

Кращі книги про освіту, саморозвитку та виховання

1. Кен Робінсон “Школа майбутнього”

2. Кен Робінсон “Освіта проти таланту”

3. Фредерік Лалу “Компанії майбутнього”

4. Стівен Кові “Сім навичок високоефективних людей”

5. Джон Медіна “Правила розвитку мозку дитини”

6. Деніел Сігел “Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини”

7. Януш Корчак “Як любити дитину”

8. Пасі Салберґ “Фінські уроки 2.0”

9. Аманда Ріплі “Розумники”

10. Даніель Канеман “Мислення швидке і повільне”

11. Келлі Макгонігал “Сила волі. Шлях до влади над собою”

12. Брене Браун “Дари недосконалості”

13. Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт “Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя”

14. Брене Браун “Стань сильнішим”

15. Вікторія Горбунова “Виховання без травмування”

16. Леоднід Ушкалов “Шевченко від А до Я”

17. Тихолоз Богдан “Франко від А до Я”

18. Терещук Галина “Шептицький від А до Я”

19. Олександра та Даніель Мізелінські “Карти”

20. Генрі Марш “Історії про життя, смерть і нейрохірургію”

21. Генрі Марш “Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга”

22. Шон Кові “Сім звичок високоефетивних підлітків”

23. Валерій Пекар “Різнобарвний менеджмент”

24. Мері Шіді Курсінка “Виховання надзвичайної дитини”

25. Джулі Літкотт-Гаймс “Як виховати дорослого”

26. Пітер Браун “Дикий робот”

27. Марк Лівін “Ріки та дороги”

28. Девід Брукс “ДНК особистості”

29. Міхий Чиксентміхай “Потік. Психологія оптимального досвіду”

30. Віктор Франкл “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог в концтаборі”

31. Піко Айєр “Мистецтво спокою. Пригоди на шляху в нікуди”

32. Джон Куніос, Марк Біман “Момент еврики. Ага-реакції, творчий інсайт і мозок”

33. Гері Чепмен “П’ять мов любові”

34. Георгій Коваленко “Біблійні історії для дітей”

35. Стівен Кові “12 важелів успіху”

36. Дік Свааб “Ми – це наш мозок”

 Секстинг і небезпека в інтернеті

Що робити, якщо мене просять надіслати інтимні фото чи відео?

Надсилати свої інтимні зображення, якщо тобі ще немає 18 років – незаконно. Тому не радимо робити цього. Також пам’ятай, що надіслане в Інтернеті – навіть у приватній переписці – неймовірно важко із нього видалити. Соцмережі зберігають дані на серверах, повідомлення пересилаються, а скріншот зробити можна майже в усіх месенджерах. До того ж, перед тим, як надіслати фото чи відео, потрібно розуміти, навіщо воно твоєму співрозмовнику. 
Якщо тебе просить про це людина, поясни, що тебе тривожить таке прохання і ти не впевнений, чи твоя інформація не піде далі. Не бійся образити чи розгнівати співрозмовника – скоріш за все, людина, яка розлютиться на подібну відповідь не являється справжнім твоїм другом.

Що робити, якщо я відправив комусь оголені фото чи відео?

По-перше, знай, що ти не зробив(ла) нічого жахливого – дуже багато людей з певних причин надсилають свої фото. Але це було доволі необачне рішення, яке ми радимо не повторювати. Також слід попросити отримувача цих фото негайно їх видалити.
По-друге – потрібно негайно видалити фото із переписки в соцмережі, месенджері чи на форумі – обов’язково з поміткою “видалити для всіх учасників чату”, якщо це можливо. Але спочатку слід також зробити знімок екрану (скріншот), де видно, кому та коли ти відправив(ла) ці матеріали. Якщо людина спробує розповсюдити фото, в тебе буде підтвердження, із яким ти зможеш звернутись до правоохоронців або адміністрації онлайн-ресурсу з проханням видалити фото.
По-третє, не соромся та не бійся розказати про цю ситуацію батькам чи іншим довіреним особам (родичу, вчителю). З їхньою участю ти зможеш впевненіше звернутись по допомогу. Крім цього, ти завжди можеш звернутись по допомогу за телефоном 1545 (далі обрати “3”) – дзвінки безкоштовні, лінія працює цілодобово.

Що робити, якщо людина, яку я знаю тільки онлайн, вимагає у мене відеодзвінок чи зустріч офлайн?

Інтернет – місце для знайомств і комунікації, тому в бажанні поговорити через відеочат чи зустрітись офлайн немає нічого поганого. Проте на цьому бажанні можуть будувати свої стратегії зближення кіберзлочинці. Тому ти маєш продумати, як захистити себе. 
По-перше, не варто відразу погоджуватись на відеодзвінок – злочинці часто записують їх та використовують для шантажування (як це працює — дивись ось тут). Якщо ж у твого співрозмовника, за його словами, якісь проблеми з камерою чи зв’язком, через які ти не можеш його бачити, ні в якому разі не продовжуй такого дзвінка.
Особиста зустріч також вимагає дотримання певних правил безпеки. Радимо піти на неї у супроводі друга або довіреної особи, а також обов’язково повідомивши своїм батькам, де та з ким саме ти перебуватимеш. Ні в якому разі не зустрічайся у малолюдних місцях та не йди у гості до нового друга. Не сідай у автівку навіть після зустрічі та не дозволяй себе проводжати до дому.

Що робити, якщо мене шантажують надісланими раніше фото чи відео?

У подібній ситуації, не вагаючись, звернись по допомогу до дорослих, а також до Поліції. Крім цього, ти завжди можеш звернутись по допомогу за номером 1545 (далі обрати “3”) цілодобово та безкоштовно. Які б у тебе не були причини надсилати свої інтимні матеріали, вони тебе не засудять та ні в чому не звинуватять. Навпаки, допоможуть якнайшвидше вийти із цієї ситуації.
Також ти можеш запитати пораду у нашого чат боту, а якщо матеріали вже розміщені, то повідомити про них у службу підтримки соціальних мереж, сайту де вони знайдені, у кіберполіцію та на нашу гарячу лінію (лінія iwf).
Шантаж та здирництво – це злочини, за які передбачене покарання. Ні в якому разі не можна потурати їм та погоджуватись на вимоги злочинців. Так ти легітимізуєш їхню поведінку, тому вони повернуться ще раз та продовжать кривдити тебе та й інших підлітків.

Чи можу я займатися секстингом зі своїм хлопцем/дівчиною?

Ми не рекомендуємо займатись секстингом навіть із партнером(кою) – особливо, якщо вам ще немає 18 років. Надсилання своїх інтимних фото та відео, якщо вам ще немає 18 – незаконне. Аби переконатись, що ти не довіряєш Інтернету нічого, що може нашкодити тобі у майбутньому, користуйся “Тестом білборда”. Уяви, що все, що ти відправляєш онлайн, автоматично з’являється на величезному білборді поряд із твоєю школою. Чи було б тобі комфортно бачити там певні повідомлення? Публікуй їх, тільки якщо відповідь “Так”.

Як видалити небажане фото з Інтернету?

На жаль, те, що раз потрапило до Інтернету, доволі важко звідти видалити. Проте певні способи зарадити у ситуації, коли туди потрапили інтимні фото, є. По-перше, слід негайно видалити фото з їхнього першоджерела. Якщо це був чат у соцмережі чи месенджері, то за можливості видали фото для всіх його учасників.
Якщо фото було взяте з вкраденого гаджету, рекомендуємо звернутись до Поліції та повідомити про це. 
Якщо ти бачиш свої фото у соцмережах, надсилай на них скарги до адміністрації, вказуючи, що матеріали були узяті без твоєї згоди. Якщо ж на форумі чи вебсайті – звертайся до технічної команди ресурсу. Намагайся не привертати уваги до фото та відео, коментуючи публікації із ними, адже так їх побачить ще більше людей. Якщо твої фото розповсюджує хтось знайомий – наприклад, однокласник – можна звернутись до його батьків разом із дорослими, яким ти довіряєш.

Як зупинити фейків, що створили профілі і завантажують туди мої фото?

Якщо ти помітив сторінку в соцмережах, власник якої видає твої фото за свої, ти можеш звернутись до адміністрації соцмережі. Надавши документи, що підтверджують твою особу, та вказавши першоджерела своїх фото (часто достатньо звірити дати їх публікації), ти доведеш, що інша сторінка – фейкова. 
Також варто попередити близьких людей про існування такої сторінки. Можливо, злочинець, що створив її, спробує зв’язатись із ними, використовуючи твоє ім’я та фото. Їм слід знати, що все, що він пише – неправда.
Не намагайся коментувати чи ставити вподобання на фейковій сторінці – таким чином ти привернеш до неї ще більше уваги.

Як захистити свою сторінку від кіберзлочинців?

По-перше, не слід публічно вказувати в соцмережах особисту інформацію – адресу, мобільний телефон, номер школи, назву гуртка, який ти відвідуєш. Те ж саме стосується і геолокацій – обережно проставляй їх на фото, намагаючись не викривати конкретних місць, де ти часто буваєш, адже злочинці можуть використати ці дані для переслідувань.
По-друге, не відкривай свої сторінки в соцмережах для усіх користувачів – обмеж доступ тільки для друзів. Намагайся не додавати у друзі людей, яких не знаєш офлайн. Не відповідай на заявки у друзі та повідомлення, які видаються тобі підозрілими.
По-третє, слідкуй за тим, аби не зберігати паролі до своїх сторінок на гаджетах спільного користування (наприклад, у бібліотеці чи школі). Не залишай на них свої сторінки відкритими. рекомендуємо не робити цього навіть на власних гаджетах, адже їх можуть вкрасти чи загубити. 

Що робити, якщо мені надсилають інтимні фото?

По-перше, ні в якому разі не думай, що це ти чимось спровокував(ла) подібну поведінку. Онлайн-грумери, що найчастіше надсилають дітям та підліткам свої інтимні фото, будуть робити це незалежно від твоєї реакції. Їхня ціль – викликати в тебе відчуття довіри і створити ілюзію тісних інтимних стосунків, ставлячи тебе у незручне та залежне становище.
Якщо ти отримуєш небажані інтимні фото, радимо заблокувати профілі, які їх надсилають. Не погоджуйся на шантаж та погрози, якщо такі з’являться – відразу звертайся до служби підтримки соц мереж, дорослих, Поліції або за номером 1545 (далі обрати “3”) цілодобово та безкоштовно. Намагайся не вступати з подібними особами у переписку, бо їм потрібна саме твоя відповідь.
Якщо фото надсилає тобі знайома людина (наприклад, однокласник), варто розпитати його, чому і навіщо він це робить. Можливо, він не бажає зла або взагалі зробив це помилково. Проте, якщо він наполягає та продовжує надсилати тобі небажані матеріали, варто звернутись до батьків та вчителів, а також до шкільного психолога.

Що варто знати про налаштування приватності у соцмережах та месенджерах?

Ключем до безпечного Інтернету є захищена особиста сторінка в соцмережах та месенджерах. Отож, що варто пам’ятати про налаштування приватності?
По-перше, варто закрити сторінку від усіх користувачів, які не входять до списку друзів.
По-друге, будь обережним(ою) із налаштуваннями геолокації, особливо в соцмережах, що можуть відкривати її за замовчуванням (як-от Snapchat). Радимо ставити її лише в особливих випадках та не обмежувати певним місцем – наприклад, достатньо вказати “Київ” та не вказувати конкретну будівлю, де ти живеш. Це стосується також і фото на впізнаваній локації – якщо ти в один і той самий час регулярно буваєш в одному місці (наприклад, відвідуєш широковідомий спортзал), не варто розкривати це на своїй сторінці. Подібні фото з геолокацією часто використовують сталкери (переслідувачі).
По-третє, радимо закрити можливість коментування – краще для усіх, окрім близьких друзів. Саме з коментарів під фото кіберзлочинці часто розпочинають знайомство.

 «Раціональне використання часу».

Мабуть почитавши назву теми ви зразу ж згадали Юлія Цезаря, який одночасно міг робити кілька справ. І що правда робив їх якісно. Ми звичайно не Цезарі, а лише прості люди тому і щоб все встигнути повинні раціонально розподілити час.

Як це зробити?

Якщо вам важко вдається розподіляти свій час беремо все записуємо наперед, що маємо зробити.

Не полінуємося, встаємо з ліжка на 10 хвилин швидше, беремо аркуш паперу і записуємо порядок денний. Це на початкових порах допомагає, згодом ви натренуєте пам’ять і буде досить легко запам’ятовувати справи.

Ага, забув сказати. Найбільш вадливі справи підкресліть і ніякого лінивства типу я не хочу сьогодні це робити. Якщо тільки таке собі подумаєте – справ не зробите.

Подаю вам коротенький зразок як спланувати свій робочий день:

7.00 – підйом і запуск пральної машини.
7.15 – ліг знову спати.
8.00 – підйом і гігієнічні роботи
9.00 – 18.00 – робота
14.00 – 15.00 – забрати плащ із хімчистки і пообідати
19.00 – зателефонувати в туристичну фірму на рахунок путівки на двох в Єгипет.
20.00 – зателефонувати до працівниці газу і дати свій показник лічильника.
21.00 – повечеряти.
22.00 – 7.00 – спати, при цьому приділяючи увагу дружині чи дівчині

Графік приблизний, але щось подібне маєте зробити ви.

А насамкінець я пропоную вам пройти досить цікавий тест, який я свого часу також проходив. Називається він: чи раціонально використовуєте ви свій час.

Суть опитування полягає у тому, що ви маєте відповідати на запитання надруковані нижче. За них ви можете собі ставити бали від 0 до 3.

О – відповідь майже ніколи
1- інколи
2- часто
3- майже завжди.

Запитання наступні:

1. Я виділяю час для планування робочого дня.
2. Я передоручаю все, що може бути передоручене.
3. Я письмово записую свої цілі і завдання, які я маю зробити протягом дня
4. Кожен офіційний документ я намагаюся обробляти за один раз і остаточно.
5. Кожен день я складаю список майбутніх справ, упорядкований за пріоритетами. Найважливіші речі я роблю в першу чергу.
6. У мій робочий день я категорично огороджую себе від сторонніх телефонних розмов, незапланованих зустрічей, несподіваних нарад.
7. Своє навантаження протягом дня я розподіляю відповідно до графіка моєї працездатності
8. У моєму плануванні є завжди час для відпочинку, що дозволяє реагувати на актуальні проблеми
9. Я направляю свою активність таким чином, щоб у першу чергу концентруватися на небагатьох, «життєво важливих» проблемах
10. Я сказати «ні», коли мене хочуть затягнути робити щось інше, а мені необхідно робити більш важливі справи.

Поставивши бали в кінці тесту підраховуєте їх і дивитеся що вийшло.

Якщо у вас в сумі вийшло:

0-15 - Ви не плануєте свій час і перебуваєте у владі зовнішніх обставин. Ви досягнете своїх цілей, якщо складете список пріоритетів і будете дотримуватися його.
16-20 - Ви намагаєтеся опанувати своїм часом, але не завжди достатньо послідовні, щоб мати успіх..
21-25 балів - у Вас досить високий рівень самоменеджменту.
26-30 балів - Ви можете служити зразком кожному, хто хоче навчитися раціонально використовувати свій час. У Вас варто повчитися.

 

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПОДОРОЖІ ДИТИНИ ЗАКОРДОН

Біометричний закордонний паспорт. 

Нотаріально засвідчена згода обох батьків на довірену особу, супроводжуючу діте під час перебування за кордоном. 

Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010р. № 724) Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: 

якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; 

якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; 

у разі пред’явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: 

— свідоцтва про смерть другого з батьків; 

— рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; 

— рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; 

— рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; 

— рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; 

— довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері). 

відповідно до вимог Державної прикордонної служби України

медична довідка про стан здоров’я дитини, яка виїжджає за кордон у туристичну подорож, на відпочинок та оздоровлення. (форма 079-1/о) 

Анкета дитини.(дані вносяться батьками) 

анкета дитини для табору за кордоном

 

Що потрібно знати, відправляючи дитину за кордон

З кожним роком можливості для навчання за кордоном розширюються, а цінність міжнародного атестату зростає. При цьому батьки не поспішають відпускати своїх чад до Європи або США, з огляду на можливі труднощі адаптації. Однак якщо ви будете знати, що чекає дитину в зарубіжній школі, то ваші сумніви щодо необхідності освіти за кордоном розвіються, а багатьох складнощів вдасться уникнути. Фахівці компанії AnyWay підготували відповіді на найпоширеніші питання, що хвилюють батьків перед прийняттям важливого рішення.

Питання адаптації

Рішення відправити дитину на тривалий час до іншої країни батькам дається непросто. Хто про неї подбає, нагодує, одягне? Чи зможе вона знайти спільну мову з однолітками? Іноземні учні спершу дійсно відчувають дискомфорт, адже необхідно звикати до всього нового, самостійно справлятися з повсякденними проблемами, які раніше вирішували батьки.

Однак все не так страшно, як може здатися на перший погляд. Зарубіжні школи пропонують спеціальні програми адаптації для новачків. А вихователі, які проживають разом з дітьми в резиденції, завжди допоможуть і підкажуть, а також проконтролюють успішність учня.

Мовний бар'єр

Порозумітися з мешканцями іншої країни і подолати страх спілкуватися іноземною мовою можна тільки за кордоном. Мовне середовище чудово сприяє розвитку зв'язного та грамотного мовлення — з цим не можна не погодитися. Ви, певно, й самі помічали, як під час відпочинку за кордоном через кілька днів уже можете легко зробити замовлення в кафе та сформулювати базові фрази.

У дітей в цьому сенсі навіть більше переваг, оскільки дитина сприймає та запам'ятовує інформацію здебільшого інтуїтивно. Вона вбирає все, як губка, і не зациклюється на помилках у вимові, тому прогрес не змусить себе чекати. Звичайно, щоб стати учнем американської або європейської школи, необхідно володіти іноземною мовою хоча б на середньому рівні, аби легше адаптуватися до навколишнього середовища.

Можуть виникати складнощі зі сприйняттям навчального матеріалу іноземною мовою. Терміни та правила не завжди легко запам'ятовуються, не відразу виходить чітко формулювати думки та так швидко виконувати завдання, як хотілося б. Але не варто боятися і захищати дитину від подібного роду труднощів, оскільки тільки долаючи їх вона навчиться обґрунтовувати свою позицію та виходити з будь-якої ситуації.

Атмосфера в зарубіжній школі

Підхід до процесу навчання за кордоном дуже відрізняється від прийнятої у нас системи. Викладачі доброзичливо ставляться до дітей, не карають їх за помилки, не сварять через недостатню підготовку до заняття і спілкуються з ними на рівних.

У результаті дитина буде сприймати помилки як досвід, з якого треба робити висновки. Учні не бояться звертатися з будь-якою проблемою до дорослих, адже знають, що їх не покарають, а навпаки — дадуть корисні поради та допоможуть. Така «робота над помилками» посприяє ефективному вирішенню проблем у майбутньому.

Свобода вибору та розмаїття інтересів

У школах України вже все вирішено без участі учнів: Міністерство освіти займається створенням однакової для всіх навчальної програми та затвердженням підручників. Від школярів вимагають старанно дотримуватися всіх правил і отримувати хороші оцінки. Водночас учні зарубіжних шкіл мають безліч варіацій для розвитку власних інтересів: відвідування театральних гуртків, уроків живопису, спортивних секцій тощо. Завдяки індивідуальному підходу до кожної дитини вона різнобічно розвивається і швидше розуміє, в якому напрямку хоче рухатися.

Для старшокласників дуже важливо визначитися з вибором майбутньої професії. І зарубіжні школи активно сприяють цьому, допомагаючи з підготовкою до іспитів. Причому ніхто не нав'язує підлітку, куди вступати — це справа кожного, тут все ґрунтується виключно на особистих уподобаннях.

Підготовка до вступу до закордонного вишу

Дійсно, після школи за кордоном набагато легше вступити до університету в цій же країні. Школярам організовують зустрічі з фахівцями в різних галузях, які допомагають у виборі майбутньої професії. А після проходження підготовчої програми випускник зарубіжної школи отримує можливість вступу без іспитів в численні міжнародні університети.

Таким чином, перед ним відкриваються двері престижних західних вишів і величезні перспективи для розвитку кар'єри практично в будь-якій сфері — від соціальних наук до бізнесу. Українські школярі позбавлені таких переваг, крім того, підготовка до тестування і вступу до університету за кордоном потребує набагато більше часу та зусиль.

Якщо дитина після здобуття середньої освіти вирішить повернутися в Україну з якоїсь причини, то для неї також відкриваються хороші перспективи в рідній країні. У будь-якому випадку, набутий життєвий досвід та отримані знання ніколи не будуть зайвими.

Усі організаційні питання, включаючи допомогу з вибором школи за кордоном, краще довірити освітній компанії. Звертаючись в AnyWay, ви отримаєте вичерпну інформацію від експертів з питань освіти за кордоном, щоб обрати кращий варіант для вашої дитини.

 

10 золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.

5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв'яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.

9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.