Протидія торгівлі дітьми. Що таке найгірші форми праці дітей

Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.

Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації: вербування, перевезення, передача, отримання людей шляхом погрози, обману, шахрайства, зловживання владою чи вразливістю становища. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від віку та статі. Жінки можуть використовуватись у важких фізичних робота,  жебрацтві або сексуальній експлуатації. Чоловіками торгують, як правило, для використання на важких роботах, після яких їм не сплачують обіцяні гроші. Найбільш уразливими групами є діти, яких можуть використовувати у сексуальній експлуатації (проституції та порнографічних зйомках), жебрацтві, на важких фізичних роботах (базари, сільськогосподарські роботи, робота в теплицях, шахтах), торгівлі наркотиками та для вилучення та трансплантації органів або можуть продати для незаконного усиновлення.

У 2005 р. тільки органами внутрішніх справ повернено в Україну 446 потерпілих від торгівлі людьми, 39 з яких – неповнолітні. А всього за роки незалежності маємо більше 100 000 жертв торгівлі (за даними МОМ – Міжнародна організація з Міграції). В 2006 р. тільки протягом однієї операції по перевірці посередницьких фірм в м. Києві з 47 таких суб’єктів у 9 відібрано ліцензію.

Торгівля дітьми – купівля-продаж у грошових одиницях або інша оплата за передачу неповнолітньої особи (до 18 років) з метою незаконного використання.

Діти можуть продаватись за межі країни, але можуть переміщуватись та використовуватись і у своїй країні. Нерідко дітей запрошують з маленьких міст або сел у великі міста або курортні зони, обіцяючи заробітки, а використовують для надання сексуальних послуг, заробляючи на цьому великі гроші. Дітей при цьому залякують, б’ють, примушують, а грошей, як правило не платять, або дають такі малі гроші, щоб вистачило поїсти.

 

Як свідчать дані статистики та інформації з преси, підлітки виконують широкий спектр робіт удома, в сільському господарстві, торгівлі, сфері послуг. Сьогодні діти доволі активно утворюють колективи із працюючими ровесниками — миють машини, підробляють мийниками посуду в барі, продають газети в електричках тощо. Звісно, влаштуватись на таку роботу простіше. Але на такій роботі навряд чи буде забезпечена і охорона вашої праці, ніхто не згадуватиме про пільги, передбачені для не­повнолітніх. Крім того, існує небезпека ошуку - адже ваші відносини ніде не зареєстровані, не оформлені юридично. За­хистити вас у разі виникнення будь-яких проблем (вам не спла­тили кошти чи сплатили набагато менше, ніж обіцяли, ви були травмовані під час роботи тощо) буде важко чи взагалі неможливо.

Особливості функціонування сучасного ринку праці в Україні, безумовно, вплинули на поділ працюючих дітей за видами економічної діяльності. Найвищий рівень зайнятості дітей спостерігається у сферах, де розвиваються переважно нерегламентовані (офіційно не оформлені) економічні відно­сини: сільське господарство, торгівля, послуги. Важливим чинником залучення саме до них є найвищий рівень готівко­вого обігу грошей і значні обсяги готівкової грошової маси, низькі вимоги до якості робочої сили, великі масштаби зас­тосування ручної праці, майже цілковита відсутність конт­ролю за використанням робочої сили.

Експлуатація дитячої праці – використання найманої праці неповнолітніх осіб без дотримання вимог чинного законодавства стосовно нормування її оплати та забезпечення нормативних вимог її безпеки для здоров’я, надання соціальних та інших гарантій.

Існування найгірших форм дитячої праці – це жахливе порушення прав людини. Вона забирає у дітей повноцінне щасливе дитинство. Вона позбавляє їх можливості розірвати хибне коло бідності та відчаю, в яких вони народжуються і живуть. Це джерело нестерпного болю, мук і страждань. У червні 1999 року на сесії Міжнародної конференції з проблем праці країни, що належать до МОП, прийняли нову Конвенцію про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182. Найгіршими формами дитячої праці, з якими необхідно покінчити першочергово,  в статті 3 Конвенції було визнано:

-         усі форми рабства, або практики, подібної до рабства, як, наприклад, продаж дітей та торгівля  ними,  боргова кабала та  кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербуванн дітей для використання їх у збройних конфліктах;

-         використання, вербування, або пропонування диини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

-         використання, вербування або пропонування дітей до незаконної діяльності, зокрема для виробництва та продажу наркотиків;

-         робота, яка за характером чи  умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці  чи моральності дітей.

 

До найгірших форм дитячої праці в Україні належить робота дітей в нелегальних шахтах та копальнях, робота, яка відбувається в навчальні години, або заважає навчанню (багатогодинна робота в Інтернет-клубах за можливість грати в комп’ютері), а також робота в секс-бізнесі.

Результати дослідження, проведеного у рамках програми Міжнародної організації праці “запобігання та ліквідація найгірших форм дитячої праці в Україні” (ІПЕК), доводять, що українські діти виконують широкий спектр робіт як удома, так і поза домівкою У місті найбільш поширеними видами трудової дільності дітей є торгівля на базарі ( 18%), збір металобрухту і його здавання (16%), жебрацтво ( 8%), праця вантажником (8%). Працюють вантажником, на будівництві, миють автомобілі, збирають металобрухт і здають його, жебракують переважно хлопчики, доглядають дітей – дівчатка. Торгівлею на базарі, збором макулатуру, пляшок займаються як хлопчики, так і дівчатка.

За результатами аналізу форм зайнятості серед дітей, що вже працювали, кожна п’ята дитина мала постійну роботу, всі інші – тимчасову, сезонну та одноразову.

В Україні неповнолітні працюють як у формальному, так і неформальному сектору. Під час опитування дітей на їхніх робочих місцях виявилося, що переважна більшість дітей працює неофіційно, тобто на підставі усної домовленості з роботодавцем. Зазвичай за такої форми організації праці нехтуються правила безпеки, малолітній працівник є соціально незахищеним, а вимоги законодавства України про працю ігноруються.  Форма працевлаштування  міських дітей майже не відрізняється від сільських.