Як виникає наше занепокоєння?

У нас є захоплююча здібність думати про майбутні події більше, ніж про сьогодення. Нам здається, що думки наперед допомагають передбачити перешкоди або проблеми та контролювати ситуацію. Думати наперед може бути корисною справою, лише тоді, коли ми робимо це стосовно наших цілей та прагнень. Якщо у вас є бажання бути здоровим, то ви будете свідомо мити руки та витримувати соціальну дистанцію, що допоможе вам спокійніше почувати себе сьогодні.
Але часто ми переживаємо інший варіант. Він відбувається з нами тоді, коли ми фантазуємо про певні речі, що можуть статися в нашому житті, але в більшості пов’язані зі страхом і очікуванні можливого нещастя. І тоді ми миємо руки не для того щоб бути «здоровим», а для того щоб «не померти».
Відчуваєте різницю?
Занепокоєння може проживатися нами, як ланцюжок думок та образів, які міцно зчіплюються, та неконтрольовано розповсюджуються в усіх можливих напрямках. Швидкість з якою можуть «розмножуватися» тривожні думки вражає і може лякати нас навіть самим процесом. Як наслідок, ми починаємо відчувати занепокоєння не стосовно ситуації, а через те що ми переживаємо в наших думках, так би мовити «тривога за тривогу». Додаткового занепокоєння додають фізичні симптоми:

🔸напруга в м’язах або біль;
🔸метушливість, непосидливість і нездатність розслабитися;
🔸стає важче зосереджуватися;
🔸порушення сну;
🔸швидка втомлюваність.

Аби впоратися з цим занепокоєнням, для початку спробуйте навчитися помічати свої тривожні думки та свідомо розривати ланцюжок. Якщо ми помічаємо нашого «когнітивного ворога», ми вже як мінімум знаємо про його існування.