Ще вчора ви без проблем знаходили спільну мову з дитиною, почувались авторитетом для своєї дочки чи сина, а сьогодні… А сьогодні на ваші прохання чи зауваження дитина перетворюється на їжачка. І більшість розмов проходять зовсім не так як хотілось і важко навіть піймати той момент, коли ж розмова переростає в суперечку.
Підліткова криза - одна з самих помітних. Це складно і для дорослих, і для дітей. І навіть якщо вона проходить тихо, це теж не так вже й добре, але про це - іншим разом.
Як же спілкуватись з підлітком, щоб і ваші нерви, і стосунки залишились в нормальному стані? Пропоную запам'ятати три табу, або три поради стосовно того, як спілкуватись точно не варто:
“Тому, що я так сказала/сказав”. Краще звичайно навіть з меншою дитиною так не поводитись, але з підлітком - точно ні. Скоріше за все на такі аргументи підліток почне проявляти агресію, почне сперечатись, або погодиться і зробить все по-своєму. Ви можете сказати, звичайно, що ваша дитина не така і навіть у свої 14 (наприклад) дуже слухняна і робить що скажуть мама з татом без питань. То в мене для вас не дуже гарні новини. Якщо дитина сліпо вірить авторитетам, навіть таким як батьки, вона в якийсь час може так само повірити авторитету старших підлітків і попасти під вплив поганої компанії. Так, так, вміння казати ні, питати про аргументи (“Навіщо мені це потрібно робити?”) - це гарний імунітет від поганих вчинків “за компанію”. Якщо у вашому спілкуванні буде менше категоричності та більше партнерського спілкування, це піде на користь і вашому підлітку і стосункам в цілому.
Порівняння. Навіть дорослі люди іноді з образою згадують як їх порівнювали з сусідами, однокласниками, “”сином маминої подруги”. Той син взагалі якесь міфічне ідеально створіння, вам так не здається? По-перше, скоріше за все знайомі розповідають вам лише про найкращі вчинки та досягнення дітей і приховують проблемні моменти (вони є у всіх, бо ж ми живі люди). ПО-друге, це не дуже гарна мотивація. Дитина ображається на вас, відчуває злість до того, з ким ви її порівнюєте і ще… відчай. Бо дитині хочеться, щоб мама з татом любили та приймали безумовно. Хто ж ще зуміє, як не вони. Не порівнюйте дитину. Порівнюйте її успіхи вчора й сьогодні, тобто її власні вчинки та досягнення, якщо вже так хочеться щось порівняти.
Якщо вже оцінюємо, то лише вчинки, поведінку, слова , а не дитину. Підлітковий вік - особливо уразливий період. Необережне слово, “ярлик”, який ви ніби жартома промовили в бік дитини - вес це може глибоко образити та посіяти в дитині сумніви у собі. Ми ніколи не оцінюємо дитину в цілому. Ми оцінюємо конкретні ситуації та вчинки. “Ти чемний, я знаю точно, та ця поведінка, яку ти демонстрував сьогодні - нечемна поведінка”. Особливо слід уникати критики та зауважень стосовно зовнішності, млявості поведінки чи поганого настрою.
Підлітковий вік це вік швидкого росту та гормональних змін, саме через це підлітки часто бувають дратівливі, сумні, мляві “сонні” та трохи непропорційні зовнішньо.
Підтримайте свою дитину. Для неї це теж не просто. Можете пригадати, як ви проживали свій підлітковий вік та поділитись якимось цікавими історіями. Не в якості повчання, а в якості “поділитись особисим” - це допоможе стати ближчими з дитиною.
Ваша дитина дорослішає. І настав час будувати з нею дружні, партнерські стосунки. Якщо вам вдасться - ви будете не лише батьками а й довіреними особами для своєї дитини і зможете допомогти в разі потреби, бо будете знати про її проблеми.
Комментариев нет:
Отправить комментарий